Волонтерство – це не покликання, це стан душі

Дякуючи щасливому випадку, у моїй долі вчительку Кізлівської ЗОШ І-ІІ ступеня Буського району Галини Анклевич  з’явилась людина, знайомство з якою багато чому навчило. За сотні кілометрів, у прифронтовому Дніпрі, де , практично, кожного дня у лікарню імені Мечникова привозять важкопоранених бійців, де наші воїни, чекаючи на потяги та автобуси, що вирушають у зону бойових дій чи звідти до рідних домівок, жінки-волонтери облаштували для них затишні куточки відпочинку.  Однією з них є пані Майя, жінка неповторна, перейнята долею України, вщерть наповнена працею розуму і серця кожного прожитого дня. Вона, як і її колеги, живе у дії, у людях, розчиняючись у людських проблемах і негараздах. Вона – сильна і мужня, з гострим розумом і чутливим серцем. Чергуючи у цих куточках відпочинку, відвідуючи поранених у лікарні, чи їдучи до наших бійців на передову, свідомо йде на самопожертву, але й миті про це не шкодуючи.

Саме на прикладах волонтерства і таких славних людей, як пані Майя, ми зуміємо виховати достойних громадян держави, здатних до правильних дій та бажання творити добро. Бо благословенний шлях кожного, у чиєму серці не згасає величне полум’я доброчинства і милосердя.

                                                Галина Анклевич, вчитель Кізлівської ЗОШ І-ІІ ст.